Національні координатні сітки світу

Чому країни створюють власну сітку

Зони UTM завширшки 6° — непоганий глобальний компроміс, але все ж компроміс: країни, що лежать на шві між зонами, отримують стрибки координат у незручних місцях, а проєкція, відцентрована для світу, не відцентрована для вас. Національна сітка розв'язує обидві проблеми. Можна обрати власний центральний меридіан, розтягнути або звузити зону так, щоб вона вмістила всю країну, і задати хибні початки, щоб кожна координата була додатною й упізнаваною з першого погляду. Математика майже завжди та сама — той самий механізм поперечної проєкції Меркатора, що й в UTM; патріотичні лише сталі.

П'ять систем із живими конвертерами тут

Британія: національна сітка OS поєднує квадрати з двох літер з історією датума 1936 року, яку варто знати. Ірландія паралельно веде ірландську сітку з однією літерою та сучасну ITM, не зважаючи на кордон. Австралія: MGA — це просто і є UTM на датумі GDA2020, з поправкою на рух континенту. Нова Зеландія злила дві незручні зони UTM в однозонну NZTM2000. Швейцарія (разом із Ліхтенштейном) рахує метри від старої Бернської обсерваторії в LV95: східні координати починаються з 2, північні — з 1. Кожен конвертер чесно вказує свою точність і працює офлайн.

Швеція: SWEREF99

Відповідь Швеції — SWEREF99, національна реалізація європейської системи ETRS89. Робоча проєкція SWEREF99 TM — це одна зона поперечної проєкції Меркатора з центральним меридіаном 15° сх. д., яка покриває всю витягнуту країну й створена саме під національні набори даних. Для великомасштабних муніципальних робіт є дванадцять місцевих варіантів (їх називають за меридіаном, як-от SWEREF99 18 00), які тримають спотворення крихітними в кожному місті окремо. Вона замінила стару сітку RT90, координати якої відрізняються настільки, що змішування двох систем без перерахунку одразу видно на карті.

Франція: Lambert-93

Франція ширша, ніж вища, тож поперечна проєкція Меркатора має для неї неправильну форму. Натомість Lambert-93 використовує конформну конічну проєкцію Ламберта на датумі RGF93: стандартні паралелі 44° пн. ш. та 49° пн. ш. щільно обіймають «шестикутник», початок координат лежить на 46°30′ пн. ш., 3° сх. д., а хибні початки 700 000 / 6 600 000 роблять числа додатними й ні з чим не сплутаними. Вона замінила чотири застарілі зони Ламберта епохи NTF. Для дуже великих масштабів країну з півночі на південь укривають дев'ять конічних зон «CC» (CC42–CC50). Якщо північна координата французької точки має сім цифр і починається з 6, ви майже напевно дивитеся на Lambert-93.

Японія, Канада, Норвегія — і країни, яким вистачає UTM

Японія ділить свою дугу островів на 19 плоских прямокутних зон на датумі JGD2011 — малі зони, крихітне спотворення, по одній на регіон. Канада пішла іншим шляхом: країна завелика для власних зон, тож її топографічні карти NTS просто друкують UTM на NAD83. Норвегія та більшість країн Півночі так само картографують у зонах UTM 32–35, а США поєднують системи State Plane для інженерних робіт із USNG для екстрених служб. Закономірність усього атласу: довгі вузькі країни вигадують собі зону, широкі переходять на конічну проєкцію, а величезні здаються на милість UTM.

Парасолька ETRS89 — спільний якір Європи

Під європейськими системами ховається тиха закономірність: ITM, LV95, SWEREF99 і RGF93 прив'язані до ETRS89 — системи, закріпленої на Євразійській плиті станом на 1989 рік. Оскільки сама плита повзе приблизно на 2.5 см на рік, ETRS89 відтоді відходить від глобального WGS84: до середини 2020-х розбіжність наближається до метра. Усередині Європи цього ніхто не помічає — усе зміщується разом, і в цьому вся суть. Різниця виринає лише тоді, коли глобальні координати сантиметрової точності зустрічаються з європейськими національними. Для щоденного використання вважайте їх однаковими — кожен конвертер тут уже так робить і прямо про це каже.