Припливи простими словами

Припливи — це відповідь океану на Місяць і Сонце: на більшості берегів за добу бувають дві повні води та дві малі води. Амплітуда зростає до сизигійних припливів відразу після новомісяччя та повного місяця і спадає до квадратурних у чверті Місяця — цикл повторюється приблизно раз на два тижні. Таблиці припливів подають висоти над нулем глибин (на більшості карт це LAT, у США — MLLW). Припливні течії — це горизонтальні потоки, які створює підняття та спад води. А стояча вода — пауза, коли течія розвертається, — це вікно для дайвера й моряка.

На основі дозволу · Приватно · Працює в Chrome, Safari, Firefox, Edge

Сизигії, квадратури й двотижневий ритм

Тяжіння Місяця розтягує океан у два горби — один у бік Місяця, другий у протилежний, — а Земля обертається й проносить кожен берег крізь них. Тому в більшості місць бувають дві повні води та дві малі води за місячну добу, яка триває близько 24 годин 50 хвилин (щодня припливи приходять приблизно на 50 хвилин пізніше, ніж попереднього дня). Сонце піднімає власну, меншу пару горбів, і дві системи накладаються одна на одну: коли Місяць і Сонце вишиковуються в лінію — відразу після новомісяччя та повного місяця — їхні горби додаються, і амплітуда досягає максимуму в сизигійних припливах (англійська назва spring tide не пов'язана з весною — вона про «підскок» води вгору). Коли світила стоять під прямим кутом, у чверті Місяця, вони частково гасять одне одного: це квадратурні припливи, найлінивіша вода за два тижні.

Далі все перемішує географія. Напівдобові береги (два приблизно однакові припливи — атлантичний тип) — це підручниковий випадок. Частина Мексиканської затоки та Південно-Східної Азії має один приплив на добу (добовий тип), а більша частина Тихого океану живе за «змішаним» типом — два припливи явно різної величини. Місцева форма берега визначає місцевий драматизм: лійкоподібні затоки підсилюють амплітуду (Бристольська затока та затока Фанді на великих сизигіях перевищують 12–15 м), тоді як у внутрішніх морях, як-от Середземне, вона заледве досягає 30 см.

Як читати висоти: усе відлічують від нуля глибин

Числа в таблиці припливів щось означають лише відносно нуля, і цей нуль — нуль глибин: на більшості карт світу це найнижчий астрономічний приплив (Lowest Astronomical Tide), а в США — середня з нижчих малих вод (Mean Lower Low Water). Докладніше про це — у матеріалі GPS і морська карта. Робоча формула — один рядок: глибина зараз ≈ глибина на карті + висота припливу. Скеля, що осушується, з позначкою 1.8 м (підкреслені числа означають осушку над нулем) укрита 2 м води, коли таблиця показує рівень припливу 3.8 м.

Для годин між повною та малою водою моряки прикидають за правилом дванадцятих: за шість годин (приблизно синусоїдального) припливу вода щогодини проходить 1, 2, 3, 3, 2, 1 дванадцяті своєї амплітуди — майже нічого в першу годину й половину амплітуди за дві середні. Це наближення з реальними винятками (у деяких портах бувають подвійні повні води та довгі стояння рівня), але воно перетворює таблицю припливів на поточну оцінку глибини без жодної електроніки. На цій сторінці свідомо немає живих даних про припливи: прогнози належать офіційним джерелам (їх публікують національні гідрографічні служби, як-от UKHO та NOAA) і вашій місцевості, а не універсальному всесвітньому віджету.

Припливні течії, морські течії та дар стоячої води

Вертикальне підняття й спад води створює горизонтальний рух: припливні течії течуть в один бік на припливі, у другий на відпливі й розвертаються в ритмі припливу. Океанські течії (як-от Гольфстрім) поводяться інакше — вони течуть незмінно. Припливні течії розгоняються там, де море стискається: біля мисів, у протоках, у проходах серед рифів. Їхня швидкість залежить від амплітуди припливу, тож протока, де на квадратурі течія має 2 вузли, на сизигії дає 5. Для дайвера чи невеликого човна це різниця між незручністю та конвеєрною стрічкою.

Стояча вода — це пауза, коли течія розвертається, і найзручніший для планування дар у розписі моря: дайв-гіди на місцях із сильною течією (згадайте піки Комодо або судно «Йонгала», затонуле там, де вирішують сизигійні течії, — воно є в нашому путівнику місцями для дайвінгу) будують навколо неї цілі дні. Пастка — вважати, що стояча вода настає одночасно з повною та малою водою. У багатьох місцях течія продовжує йти ще довго після зміни рівня, а в деяких протоках зсув сягає годин. Місцеві атласи припливних течій і дайв-оператори знають цей зсув; сама лише таблиця припливів — ні.

Тему завершують два наслідки для безпеки. Вітер проти течії збиває воду в короткі, крутІ, небезпечні хвилі — класичні сулої біля мисів. І на будь-якому березі приплив на сизигії найшвидший у середині припливу (ті самі середні дванадцяті): піщана коса, якою ви двадцять хвилин ішли по сухому, на зворотному шляху може бути по стегна у воді.

таблиця припливів стояча вода

Поширені запитання

Чим сизигійний приплив відрізняється від квадратурного?
Сизигійний буває відразу після новомісяччя та повного місяця, коли Місяць і Сонце діють разом — амплітуда найбільша. Квадратурний припадає на чверті, коли вони частково гасять одне одного.
Що таке стояча вода і коли вона настає?
Це коротка пауза, коли припливна течія розвертається. Вона не завжди припадає на повну чи малу воду: у деяких протоках зсув сягає годин, тож звіряйтеся з місцевими атласами течій.

Переглянути англійською: Tides, Explained · Українська